Тиждень інклюзивного навчання
Урок української мови в інклюзивному 4-Б класі
21 березня 2017 р.
Вчитель - Спісак Світлана Сергіївна
Бінарний урок світової літератури і християнської етики в інклюзивному 5-Б класі
21 березня 2017 р.
Вчителі - Гуштик Ольга Іванівна, Чередюк Оксана Василівна
Про організаційно-методичні засади забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному році
До Департаментів (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, Інститути післядипломної педагогічної освіти, загальноосвітніх навчальних закладів Міністерство освіти і науки України направило лист щодо організаційно-методичних засад забезпечення навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2016/2017 навчальному році.
У листі йдеться, що у 2016/2017 навчальному році організація навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами має здійснюватися з урахуванням завдань, визначених Указами Президента України, дорученнями Уряду, нормативно-правовими актами, листами Міністерства освіти і науки України щодо деінституціалізації навчання та виховання дітей шляхом розвитку інклюзивного навчання.
При організації інклюзивного навчання слід керуватися чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, інструктивно-методичними матеріалами та листами Міністерства, які розміщені та постійно оновлюються на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua) у рубриці «Освіта дітей з особливими потребами».
Міністерство у листі зазначає, що, на жаль, у ряді випадків керівники місцевих органів управління освітою та загальноосвітніх навчальних закладів (далі – ЗНЗ) не ознайомлені або поверхово володіють законодавчими, нормативно-правовими актами, навчально-методичними рекомендаціями щодо організації та впровадження інклюзивного навчання і відмовляють батькам у прийомі до навчального закладу дитини з інвалідністю. Такі дії керівників є неправомірними та суперечать нормам статті 3, статті 60 Закону України «Про освіту».
Часто ЗНЗ не готові прийняти учнів з інвалідністю, тому що не орієнтуються на перспективу щодо створення одного чи кількох інклюзивних класів. Тому, враховуючи, що інклюзивне навчання організовується за рекомендацією психолого-медико-педагогічної консультації (далі – ПМПК), органи управління освіти мають координувати консультативно-методичну співпрацю ПМПК та ЗНЗ з питань орієнтовної потреби в інклюзивних класах. Особливу увагу слід приділити випускникам з інвалідністю дошкільних навчальних закладів як потенційним учням інклюзивних класів.
Акцентується увага на тому, що перш ніж зарахувати дитину з інвалідністю до інклюзивного класу ЗНЗ, потрібно підготуватися до цього. Насамперед, це створення у ЗНЗ відповідних умов з урахуванням особливостей розвитку дітей: доступність будівель і приміщень, використання адекватних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, налагодження співпраці з батьками (особами, які їх замінюють). У дотриманні цього алгоритму провідну роль відіграють місцеві органи управління освітою.
Такий комплексний підхід необхідний для визначення перспективи запровадження інклюзивного навчання у регіоні шляхом створення умов для охоплення щороку таким навчанням більшої кількості дітей з інвалідністю.
У рамках реформування системи освіти, зокрема, створення освітніх округів (опорного навчального закладу, його філій), у 2016 році державою передбачено фінансову підтримку для створення в опорних школах сучасної навчально-матеріальної бази та придбання шкільних автобусів для перевезення дітей.
24 опорні школи, визначені Міністерством фінансів у рамках «пілотного» проекту, отримають ресурси для розвитку матеріально-технічної бази, оновлення навчального обладнання, використання інформаційно-комп’ютерних технологій.
Міністерство освіти і науки звертає увагу керівників органів управління освітою на необхідність створення в опорних школах безбар’єрного освітнього середовища. Опорні школи мають бути доступними для всіх дітей громади, не залежно від їх особливих потреб, а навчання в інклюзивних класах повинно здійснюватися за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, у тому числі спеціальними підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів.
Особливістю навчально-виховного процесу дітей з інвалідністю є його корекційна складова, яка є невід’ємною частиною навчального плану. З урахуванням зазначеного, для кожного учня з інвалідністю необхідно складати індивідуальний навчальний план (на основі робочого навчального плану конкретного ЗНЗ), де вказується кількість годин корекційно-розвиткових занять з урахуванням рекомендацій ПМПК.
Відповідно до висновку ПМПК та за згодою батьків для учнів з інвалідністю педагогічні працівники, у тому числі вчителі-дефектологи, розробляють індивідуальну (адаптовану) навчальну програму з урахуванням навчальних програм ЗНЗ, яка затверджується керівником навчального закладу та переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування.
Навчальний процес у ЗНЗ для дітей з інвалідністю (крім дітей з порушеннями розумового розвитку), організовується з урахуванням рекомендованих Міністерством освіти і науки адаптованих навчальних програм для підготовчого, 1-4, 5-10 класів. Окрім того, використовуються програми загальноосвітньої школи для 5-11 класів та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх шкіл для 5-9(10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів. Усі навчальні програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua). Вчителі вносять корективи до них з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами (за нозологіями) та строку їх навчання у школі ІІ ступеня.
Школи ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами навчаються за навчальними планами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 12.02.2015 № 134 (із змінами, внесеними наказом МОН України від 19.06.2015 № 651), програмами та підручниками ЗНЗ. Пояснювальною запискою до цих навчальних планів визначені напрями корекційної-розвиткової роботи у старшій школі відповідно до контингентів учнів з інвалідністю. Одним з актуальних напрямів є розвиток комунікативної діяльності і творчості з метою сприяння подальшій соціалізації випускників ЗНЗ.
З метою забезпечення корекції первинних і вторинних відхилень розвитку учнів з інвалідністю, формування компенсаторних способів предметно-практичної діяльності як важливої умови підготовки таких дітей до навчання, у 2016 році розроблено програми з корекційної-розвиткової роботи для учнів початкової школи. Для учнів 5-9 класів, які мають затримку психічного розвитку, розроблено програму «Корекція розвитку». Програми розміщено на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України.
«З урахуванням звернень громадян, що продовжують надходити до Міністерства, нагадуємо, що навчальні плани для учнів з помірною розумовою відсталістю складаються на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей з українською чи російською мовою навчання з урахуванням індивідуальних особливостей психофізичного розвитку учнів, – йдеться у листі Міністерства. – Навчання дітей з помірною розумовою відсталістю здійснюється за спеціальними навчальними програмами для спеціальних навчальних закладів для розумово відсталих дітей та (або) за індивідуальною навчальною програмою. Допускається адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів, що виявляється в зменшенні обсягу матеріалу, його спрощенні за характером і структурою, збільшення кількості годин на вивчення окремих тем та постійне повторення навчального матеріалу у поєднанні з предметно-практичною діяльністю».
Міністерство освіти і науки наголошує, що обов’язковим напрямом подальшого розвитку системи освіти та суспільства в цілому має бути просвітницько-виховна робота, яка ведеться в громаді за місцем розташування закладу та в регіоні. Важливим при цьому є залучення засобів масової інформації до формування нової суспільної філософії щодо осіб з інвалідністю, розповсюдження напрацьованого педагогічного досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, інноваційних технологій з питань підготовки таких дітей до самостійного життя.